Усі хочуть жити, перетворюючи кисень на вуглекислий газ, і тріаліст не є виключенням з цього правила. Адже тільки перебуваючи живим він зможе проїхати сьорфом на передньому колесі перилами моста над товарними потягами, що проносяться внизу, і зістрибнути на бетонний паркан з балкона третього поверху.
Справжній тріаліст робить свої карколомні трюки точно, впевнено, красиво і безпечно. Безпека – це можливість завтра перевершити самого себе, шанс досягти досконалості

• Рукавиці потрібні головним чином для захисту пальців від гальмівних ручок або гальмівних ручок від пальців. Втомлюєшся відмиватися від алюмінію після катання.
• Налокітники не завадять у тісному провулку – легше прокладати дорогу серед людей і відштовхуватися від стін, не ризикуючи понівечити руки.
• Наколінники допоможуть у разі екстреного розвороту на рівні землі та будуть не зайвими в момент торкання твердої поверхні після втрати байка в стрибку.
• Щитки оберігають гомілки і передпліччя від непривабливих подряпин, які полюблять залишати асфальт і парапети, водночас шатуни мають набагато менше шансів дістатися до кісток.
• Шолом допоможе чітко і логічно мислити в екстремальній ситуації.
  Ще один спосіб вберегтися – продати байк і заглибитися в онлайнові філософські роздуми з приводу переваги устаткування класу XTR. Та це вже – не тріал.

Загалом,  Рукавиці – по бажанню, а необхідність шолому не обговорюється! (хоча б для професійних райдерів, або ж для тих, хто просто розуміє всю величину потенційної небезпеки)
P.S. Захист на зображенні, звісно, даунхільний чи екстремально фрірайдний.
Але починаючому тріалісту також стане у нагоді